А, ч. Голова. У тебе глобус ще не крутиться від такої інформації?
Словник сучасного українського сленгу
Значення в інших словниках
глобус —
гло́бус іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
глобус —
(модель Землі) г. ґльоб; П. Земля, <�земна> куля.
Словник синонімів Караванського
глобус —
-а, ч. Рухома модель земної кулі на підставці, що дає зображення земної поверхні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глобус —
(модло земної кулі) глоб
Словник чужослів Павло Штепа
Глобус —
Земна і Небесна сфери у ритуалі – відвертий анахронізм, оскільки колись уважали, що Земля плоска. У будь-якому випадку, сфери чи еліпсоїди завжди символізували Усесвіт, і у цьому сенсі, масонські глобуси – не виняток.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
глобус —
ГЛО́БУС, а, ч. Модель Землі, Місяця або іншої планети у вигляді кулі з картографічним зображенням їхньої поверхні. Шкільна зала. Лавки, таблиця, стіл, крісло, на столі глобус (І. Франко); Збоку стояв масивний дубовий стіл з великим глобусом (У.
Словник української мови у 20 томах
глобус —
глобус (ґльо́бус) 1. глобус ◊ ли́сий глобус як автобус → лисий 2. знев., ірон. великий живіт (Лучук)|| = бандзьох
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ГЛОБУС —
• "ГЛОБУС" - ілюстрований журнал. Видавався 1923 — 35 у Києві двічі на місяць. Публікував вірші й оповідання, рецензії, нариси, статті про соціалістич. буд-во, міжнар. події, документи з історії революц. руху тощо. В "Г.
Українська літературна енциклопедія
глобус —
гло́бус (від лат. globus – куля) модель земної кулі, Місяця, Марса або іншої планети, яка відображає в певному масштабі їхню поверхню з основними об’єктами; ¤ Г. небесний – зображення небесної сфери з позначеними на ній зірками й основними колами небесної сфери.
Словник іншомовних слів Мельничука
глобус —
Куляста модель Землi або iншого небесного тiла; також модель небесної сфери (г. неба).
Універсальний словник-енциклопедія
глобус —
Гло́бус, -са; -буси, -сів і ґльоб, -ба, -бові; ґльо́би, -бів (фр.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
глобус —
ГЛО́БУС, а, ч. Рухома модель земної кулі на підставці, що дає зображення земної поверхні. Шкільна зала. Лавки, таблиця, стіл, крісло, на столі глобус (Фр., IX, 1952, 170); Погляньте на глобус, що зображає Землю з її материками, океанами і островами (Бесіди про всесвіт, 1953, 47).
Словник української мови в 11 томах