гоблін

А, ч.

1. див. гопник.

2. Дурень. На міськраді сиділи якісь поморочені типи, вимагаючи дати їм назви пісень, що будуть виконуватись, якісь гобліни (С. Жадан).

3. Потвора. Негарний — гоблін.

Значення в інших словниках

1. гоблін — ГО́БЛІН, а, ч. В англійській міфології – невисока, зовні схожа на людину, але потворна та зла істота з непропорційно великими розмірами голови, рук і ніг.  Словник української мови у 20 томах
2. гоблін — (-а) ч. 1. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток. БСРЖ, 130; ПСУМС, 18. 2. маф., крим. Озброєний рекетир, член мафістської сім'ї.  Словник жарґонної лексики української мови