гопник

А, ч.

1. Вуличний злодюжка. Що ж, принаймні до одного «готика» донесли (Інтернет).

2. Малоосвічена, груба, неотесана людина. Автохтонні гопніки віддають перевагу спорткостюмам. Гопів виродженої крові можна розпізнати по светрові, недбало заправленому у спортивні штани (Д. Дереш).

Значення в інших словниках

1. гопник — -а, ч., жарг., заст. Вуличний грабіжник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гопник — ГО́ПНИК, а, ч., жарг. Перев. молода людина з напівкримінального міського середовища, що залякує інших людей та вимагає в них гроші або цінні речі; шахрай, грабіжник, хуліган.  Словник української мови у 20 томах
3. гопник — (-а) ч. 1. крим. Злодій, грабіжник. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239. 2. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток (молодик). <...  Словник жарґонної лексики української мови