Значення в інших словниках
-
гопник —
ГО́ПНИК, а, ч., жарг. Перев. молода людина з напівкримінального міського середовища, що залякує інших людей та вимагає в них гроші або цінні речі; шахрай, грабіжник, хуліган.
Словник української мови у 20 томах
-
гопник —
А, ч. 1. Вуличний злодюжка. Що ж, принаймні до одного «готика» донесли (Інтернет). 2. Малоосвічена, груба, неотесана людина. Автохтонні гопніки віддають перевагу спорткостюмам. Гопів виродженої крові можна розпізнати по светрові, недбало заправленому у спортивні штани (Д. Дереш).
Словник сучасного українського сленгу
-
гопник —
(-а) ч. 1. крим. Злодій, грабіжник. БСРЖ, 134; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 239. 2. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток (молодик). <...
Словник жарґонної лексики української мови