дупель
Пля, ч.
1. у знач. присл. Зовсім. В тебе завжди дупель пусто (Брати Гадюкіни).
◇
В дупель — дуже (про сп'яніння). Коли він знову став бачити, то було багато головастих плям над ним, зате чомусь не було музики, він сидів коло свого столика, а вони про щось таке між собою шварготіли («в дупель уриканий» — що таке «в дупель уриканий»?) (Ю. Андрухович).
2. Розуміння.
◇
(Бути, сидіти) без дупля — не розуміти, ніяк не реагувати на те, що відбувається навколо.
Відбивати дупля — розуміти. Ну, що, відбиваєш дупля, до чого я веду?
Словник сучасного українського сленгу