дурка

И, ж.

1. Психлікарня, Приблизно місяць її тримали у дурці (Л. Дереш). Одні казали, що вона звалила в Африку з якоюсь благодійною місією, інші — що в дурку у Франківськ (І. Карпа).

2. Божевілля, божевільна ідея. Старий знав, що оспівувати, його, здається, все життя на дурку тягнуло (С. Жадан).

3. Дурепа. Дурка ти! Користуйся моментом!

◇

Страждати на дурку — займатись дурницями. Риня каже, що треба займатися серйозним ділом, робити пристойні гроші, підніматися і не страждати на дурку (А. Дністровий).

Значення в інших словниках

1. дурка — ду́рка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дурка — -и, ж., розм. 1》 Жін. до дурень 1). 2》 жарг. Божевільня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дурка — (-и) ж. 1. мол.; жрм. Психіятрична лікарня. [Клава:] Та його ж у дурку треба! (Н. Ворожбит, Житіє простих); У дурці шизофреники їдять вареники (В.  Словник жарґонної лексики української мови
4. дурка — див. дурний  Словник синонімів Вусика
5. дурка — ДУ́РКА, и, ж., розм. Жін. до ду́рень 1. Чуючи від матері й брата трохи не щодня, «яка вона дурка, чиста дурка» — вона сама вірила тому (Мирний, IV, 1955, 118); — Дурко, дурко, — каже дід, — чим же я тебе зобідив?(Барв., Опов.., 1902, 133).  Словник української мови в 11 томах
6. дурка — Дурка, -ки ж. Глупая, дурочка.  Словник української мови Грінченка