жеретія —
ЖЕРЕТІЯ́, ї́, ж., розм. Гадюка, що лазить по деревах. *У порівн. Як списом, шпигнуло його [січовика] тим поглядом, неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце (Стор., І, 1957, 335).
Словник української мови в 11 томах
жеретія —
Жеретія, -тії ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змѣя лазящая по деревьямъ. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. МПр. 5.
Словник української мови Грінченка