конати

Аю, -аєш, недок. Помирати. Тепер стара курва в муках конає (Ю. Андрухович). Він повідомив, що він знесилений, майже конає (Д. Корчинський).

Значення в інших словниках

1. конати — кона́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. конати — Умирати, доходити, кінчатися, агонізувати; (у муках) мучитися; (бути на Божій дорозі) на ладан дихати, прясти на тонку.  Словник синонімів Караванського
3. конати — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
4. конати — -аю, -аєш, недок. 1》 Бути в передсмертній агонії; умирати. 2》 Те саме, що мучитися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. конати — КОНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Бути в передсмертній агонії; умирати. Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути (І. Франко); Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи (Ю. Яновський); Видно було, що товариш конає (І.  Словник української мови у 20 томах
6. конати — МУ́ЧИТИСЯ (зазнавати мук, фізичних або моральних страждань), СТРАЖДА́ТИ, МОРДУВА́ТИСЯ, КОНА́ТИ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, КАТУВА́ТИСЯ, КАРА́ТИСЯ, КАРТА́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ, ТЕРЗА́ТИСЯ, З'ЇДА́ТИСЯ діал. (зазнавати моральних мук, перев.  Словник синонімів української мови
7. конати — Кона́ти, -на́ю, -на́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. конати — КОНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Бути в передсмертній агонії; умирати. Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути (Фр., VI, 1951, 128); Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи (Ю. Янов., І, 1958, 166); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
9. конати — Кона́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. К. ЧР. 358. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає. н. п. 2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі, у ляха. Шевч. Або в пана у кайданах у склепу конає. Шевч.  Словник української мови Грінченка