одоробло

А, с., знев. Вайлувата, незграбна, пришелепувата людина. Ну хіба що це одоробло прочитає щось нове (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. одоробло — одоро́бло 1 іменник середнього роду великий, громіздкий предмет розм. одоро́бло 2 іменник чоловічого або середнього роду, істота незграбна людина розм.  Орфографічний словник української мови
2. одоробло — див. Великий; сильний  Словник синонімів Вусика
3. одоробло — див. одоробало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одоробло — ОДОРО́БЛО, а, с., розм. 1. Великий, громіздкий предмет. Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: – Давай! Удвох налягли на вугласте дерев'яне одоробло (П. Загребельний). 2. зневажл. Незграбна людина.  Словник української мови у 20 томах
5. одоробло — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
6. одоробло — ОДОРО́БЛО, а, сер., розм. 1. Великий, громіздкий предмет. Зудін більше не ждав. Узявши Михайла за плечі, він повернув його до насоса: — Давай! Удвох налягли на вугласте дерев’яне одоробло (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 15). 2. зневажл.  Словник української мови в 11 томах