пришити

Шию, -шиєш, док.

1. Убити. У мене глушник на револьвері. Пришию тебе, ніхто й не знатиме! (Ю. Покальчук).

2. Інкримінувати щось, звинуватити. Мені пришили цю історію, але насправді це просто непорозуміння.

Значення в інших словниках

1. пришити — приши́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пришити — див. пришивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пришити — ПРИШИ́ТИ див. пришива́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. пришити — приши́ти: ◊ приши́ти ла́тку вул. насварити, присоромити (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пришити — (-ию, -иєш) док., кого; крим. Убити когось. — Пришити його, та й годі, — почув він раптом захриплий бас Зорби (Ю. Кузнєцов, Лабіринт). БСРЖ, 480; СЖЗ, 85; ЯБМ, 2, 240.  Словник жарґонної лексики української мови
6. пришити — ні приши́ти, ні прилата́ти, зі сл. сказа́ти, говори́ти і под. Недоладно, недоречно, дурниці і т. ін. Дивний чоловік, то мій товариш на правім боці .. Все думає, а Бог знає над чим, а часом якщо скаже, то ні пришити, ні прилатати (І. Франко).  Фразеологічний словник української мови
7. пришити — ЗВИНУВА́ЧУВАТИ кого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИ кого за що, в чому, ОСКА́РЖУВАТИ заст.; ВИНУВА́ТИТИ перев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИ кому що, кого в чому; ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИ розм. (перев. безпідставно).  Словник синонімів української мови
8. пришити — Приши́ти, -ши́ю, -ши́єш; приши́й, -ши́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пришити — ПРИШИ́ТИ див. пришива́ти.  Словник української мови в 11 томах
10. пришити — Пришити, -ся см. пришивати, -ся.  Словник української мови Грінченка