пришити
ні приши́ти, ні прилата́ти, зі сл. сказа́ти, говори́ти і под. Недоладно, недоречно, дурниці і т. ін. Дивний чоловік, то мій товариш на правім боці .. Все думає, а Бог знає над чим, а часом якщо скаже, то ні пришити, ні прилатати (І. Франко).
пришива́ти (пришпи́лювати) квітки́ / приши́ти (пришпили́ти) кві́тку кому, яку. Ображати когось в’їдливими репліками, дошкульними словами; обзивати когось, давати призвіська, насміхатися над кимсь. З кожного насміхається (Печериця), кожному квітки пришиває, а сам же то? Якби глянув у воду на свою вроду (Панас Мирний); Ятрівка таку квітку пришпилить, що і через тиждень сорому не збудешся (Г. Квітка-Основ’яненко). пришпи́лювати латки́. — Усякий думає: “Пришпилюють мені латки, давай буду й я пришпилювати іншим!” (І. Франко).
приши́й коби́лі хвіст, несхв., жарт. Зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова — “Суєта”. Перші три акти добрі, а четвертий — приший кобилі хвіст (Панас Мирний); — Хто я в “Сугаклії”? Голова чи, може, приший кобилі хвіст? (С. Добровольський); // Не вартий уваги. (Максим:) Цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте чи за приший хвіст кобилі, чи за німого?.. (М. Кропивницький).
приши́ти (свою́) при́шву (при́шви). 1. до чого. Не досить тактовно доповнити сказане кимсь, втрутитися в чужу розмову. А молоденькі панночки раді, що й їм вільно пришити свою пришву до розмови, навперейми почали згадувати та декламувати уривочки з декадентських віршів (Дніпрова Чайка). 2. кому, рідко. Дати комусь прізвисько, поглузувати з когось. О! Що то вже за дівка!.. Вона не вміла, як кому пришви пришити? Ну, ну! І проворна, і жартовлива (жартівлива) була (Г. Квітка-Основ’яненко).
приши́ти спра́ву кому. Несправедливо, безпідставно звинуватити когось у чомусь. Твою Анничку, ті от… засудили. Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).
Фразеологічний словник української мови