румпель

Я, ч.

1. Ніс. Зараз як трісну, румпель відразу одіб'ю.

2. Обличчя.

Значення в інших словниках

1. румпель — ру́мпель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. румпель — -я, ч. Одноплечий або двоплечий важіль на судні для повертання стерна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. румпель — Кермоважіль  Словник чужослів Павло Штепа
4. румпель — РУ́МПЕЛЬ, я, ч. Підойма на судні для повертання керма, руля. – Право на борт! – горлає Юра. – Повний, повніший, найповніший! Румпелі! (Ю. Смолич); * Образно. В руках румпель – веду корабель машинізації (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
5. румпель — ру́мпель (голл. roerpen, від roer – весло, руль і pen – шпеник) одноплечий чи двоплечий важіль, насаджений на голову руля судна.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. румпель — Ру́мпель, -пеля; -пелі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. румпель — РУ́МПЕЛЬ, я, ч. Підойма на судні для повертання керма, руля. — Право на борт! — горлає Юра. — Повний, повніший, найповніший! Румпелі! (Смолич, Дитинство, 1937, 118).  Словник української мови в 11 томах