тичка —
ТИ́ЧКА, и, ж. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сіток і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Б.
Словник української мови у 20 томах
тичка —
-и, ж. 1》 Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев і т. ін. 2》 Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тичка —
ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М.
Словник синонімів української мови
тичка —
ТИ́ЧКА, и, ж. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сіток і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Гр.
Словник української мови в 11 томах
тичка —
Тичка, -ки ж. 1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296. 2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178.
Словник української мови Грінченка