тичка

Тичка, -ки

ж.

1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296.

2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178.

3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116.

1) Родъ игры. Ив. 29.

Значення в інших словниках

1. тичка — ти́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ти́чки  Орфографічний словник української мови
2. тичка — Жердина, тичина, віха, (висока) ЩОГЛА; (- всохлу рослину) стебло; (як знак) ЦІХА.  Словник синонімів Караванського
3. тичка — див. палиця  Словник синонімів Вусика
4. тичка — ТИ́ЧКА, и, ж. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сіток і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. тичка — И, жзниж. Обличчя. Тичку попростіше зроби, а?  Словник сучасного українського сленгу
6. тичка — -и, ж. 1》 Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев і т. ін. 2》 Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тичка — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М.  Словник синонімів української мови
8. тичка — Ти́чка, ти́чки, ти́чці; ти́чки́, тичо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. тичка — ТИ́ЧКА, и, ж. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сіток і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Гр.  Словник української мови в 11 томах