тичка

Тичка, -ки

ж.

1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296.

2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178.

3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116.

1) Родъ игры. Ив. 29.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тичка — ти́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ти́чки Орфографічний словник української мови
тичка — Жердина, тичина, віха, (висока) ЩОГЛА; (- всохлу рослину) стебло; (як знак) ЦІХА. Словник синонімів Караванського
тичка — див. палиця Словник синонімів Вусика
тичка — ТИ́ЧКА, и, ж. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сіток і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Б. Словник української мови у 20 томах
тичка — И, жзниж. Обличчя. Тичку попростіше зроби, а? Словник сучасного українського сленгу
тичка — -и, ж. 1》 Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев і т. ін. 2》 Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
тичка — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Словник синонімів української мови
тичка — Ти́чка, ти́чки, ти́чці; ти́чки́, тичо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тичка — ТИ́ЧКА, и, ж. 1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сіток і т. ін. Ось і північ вже минає, І півні співають, І рибалки свої сіті Із тичок знімають (Гр. Словник української мови в 11 томах