тусовочний

А, -е. Груповий; той, що має відношення до тісного колективу. Весь літературний процес наразі має тусовочний характер (ААУП).

Значення в інших словниках

1. тусовочний — тусо́вочний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тусовочний — ТУСО́ВОЧНИЙ, а, е, розм. Прикм. до тусі́вка.  Словник української мови у 20 томах