урка

И, ч., злоч. Не перший раз засуджений. Це його улюблений ніж, який йому зробив один колишній урка (А. Дністровий).

Значення в інших словниках

1. урка — -и, ч., розм. Крадій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. урка — У́РКА див. ву́рка.  Словник української мови у 20 томах