атрибутика

(від лат. attributum — придаток, додаток)

сукупність зовнішніх ознак належності до чого-небудь, різні символи, які мають загальні риси (герби, емблеми, кокарди, значки тощо)

Значення в інших словниках

1. атрибутика — атрибу́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. атрибутика — -и, ж. Те, що є прикметою кого-, чого-небудь, вирізняє з-поміж інших, указує на належність до якої-небудь групи осіб, явищ і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. атрибутика — АТРИБУ́ТИКА, и, ж. Збірн. до атрибу́т 2. Оригінальна картина невідомого художника “Богдан Хмельницький з полками”. Гетьмана зображено на повен зріст. Допоясну атрибутику цілком запозичено в Гондіуса (із журн.  Словник української мови у 20 томах