атрибутика

(від лат. attributum — придаток, додаток)

сукупність зовнішніх ознак належності до чого-небудь, різні символи, які мають загальні риси (герби, емблеми, кокарди, значки тощо)

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атрибутика — -и, ж. Те, що є прикметою кого-, чого-небудь, вирізняє з-поміж інших, указує на належність до якої-небудь групи осіб, явищ і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. атрибутика — АТРИБУ́ТИКА, и, ж. Збірн. до атрибу́т 2. Оригінальна картина невідомого художника “Богдан Хмельницький з полками”. Гетьмана зображено на повен зріст. Допоясну атрибутику цілком запозичено в Гондіуса (із журн. Словник української мови у 20 томах
  3. атрибутика — атрибу́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови