делінквент

Особа, яка чинить порушення існуючого кримінального законодавства.

англ. delinquent; нім. Delinquent m -en, -en; угор. delinkvens; рос. делинквент.

Значення в інших словниках

1. делінквент — делінкве́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. делінквент — -а, ч. Правопорушник, злочинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. делінквент — Стратенець, злочинець  Словник чужослів Павло Штепа
4. делінквент — ДЕЛІНКВЕ́НТ, а, ч., юр. Особа, чия поведінка суперечить нормам певної галузі права. У роки радянської влади в'язниці несли відповідне ідеологічне навантаження, перевиховуючи потенційних політично небезпечних бунтарів на делінквентів, тобто карних злочинців, яких усі зневажають (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. делінквент — делінкве́нт [від лат. delinquens (delinquentis) – той, що вчиняє провину] в англо-американському праві правопорушник (див. делікт).  Словник іншомовних слів Мельничука
6. делінквент — рос. делинквент (від латин. delinquens (delinduentis) — той, хто вчиняє провину) — правопорушник. Див. також Делікт.  Eкономічна енциклопедія