делінквент
ДЕЛІНКВЕ́НТ, а, ч., юр.
Особа, чия поведінка суперечить нормам певної галузі права.
У роки радянської влади в'язниці несли відповідне ідеологічне навантаження, перевиховуючи потенційних політично небезпечних бунтарів на делінквентів, тобто карних злочинців, яких усі зневажають (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)