керівник

Особа, на яку офіційно покладені функції керування колективом і організації його діяльності. К. несе юридичну відповідальність за функціонування колективу перед інстанцією, що його затвердила і має у своєму розпорядженні строго визначені можливості санкціонування — покарання і заохочення підлеглих з метою впливу на їх виробничу (наукову, творчу та ін.) активність. На відміну від лідера К. має формально регламентовані права й обов’язки, а також представляє колектив в інших організаціях.

англ. leader / chief / chairman; нім. Leiter m –s, — / Chef m –s, -s; угор. vezető; рос. руководитель.

Значення в інших словниках

1. керівник — (той, хто керує) провідник, керуючий, (великої установи) голова, (підприємства) директор.  Словник синонімів Полюги
2. керівник — керівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. керівник — Провідник, управитель, зверхник, фр. старший, неґ. верховода; (держави) ЛІДЕР; З. П. директор, голова, завідувач, начальник; мн. КЕРІВНИКИ, ФР. батьки, рел. отці; пор. ВАТАЖОК.  Словник синонімів Караванського
4. керівник — Бос, ватаг і ватаг, ватажко, ватажний, ватажок, верховик, верховник, верховод, верховода, вождь, володар, вседержитель, галіфетник (ірон.  Словник синонімів Вусика
5. керівник — [кеир'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
6. керівник — -а, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Класний керівник — учитель-вихователь класу в середній школі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник. Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М.  Словник української мови у 20 томах
8. керівник — ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В.  Словник синонімів української мови
9. керівник — Керівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
11. керівник — рос. руководитель 1. Працівник певного фаху, що скеровує роботу колективу на досягнення ефективного функціонування організації, фірми, установи і несе відповідальність за відповідність та ефективність (діяльності) на своїй ділянці роботи.  Eкономічна енциклопедія