керівник
КЕРІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник.
Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М. Рильський);
В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля – столяра Якова (Ю. Яновський);
– Керівник усе мусить знати і все передбачати (А. Шиян);
– Перед вами творець ансамблю, перший його керівник (О. Гончар).
(1) Кла́сний керівни́к <�Кла́сна керівни́ця (розм. керівни́чка)> – учитель, прикріплений до певного класу загальноосвітньої школи для постійної навчально-виховної роботи з його учнями.
Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Л. Смілянський);
Чи це вже сталося аж у десятому класі, коли класна керівниця обіцяла витягнути й Едика на медаль і не витягла? (Ю. Мушкетик);
Начебто він випадково підслухав в учительській розмову класної керівнички Ліни Митрофанівни з завучем Вірою Яківною (В. Нестайко);
– То я вам так скажу, Стратоне Стратоновичу, – приймав на себе бій Ховрашкевич і зіщулювався, ніби школяр, що завинив перед класним керівником (О. Чорногуз).
Словник української мови (СУМ-20)