керівництво
КЕРІВНИ́ЦТВО, а, с.
1. Дія за знач. керува́ти 2; керування (у 1 знач.).
[Воронюк:] Дисертація написана під вашим керівництвом (З. Мороз);
Усім відомий патріотизм тов. Прокоповича, який проявляється в кожному його виступі й у загальному керівництві наросвітою (Б. Антоненко-Давидович);
Якщо лаборантки працюватимуть із завзяттям, то швидко надолужать те, чого не дали їм школа та дотеперішнє Петушекове керівництво (Ю. Шовкопляс).
2. Те, чим керуються; настанова.
Основою та керівництвом для захисту прав інвалідів у світі стала Декларація про права інвалідів, проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (з навч. літ.).
3. збірн. Керівники, керівний склад якої-небудь установи, організації і т. ін.
Степан Петрович пропонує своєму керівництву дізнатись, чи насправді існує така організація (В. Винниченко);
Врешті дійшло до того, що на загальних зборах читальні члени більшістю голосів викурили отця Мелетія з керівництва (П. Козланюк);
[Бойко:] Вам, діду Терешко, ніхто, я бачу, з керівництва не подобається (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)