керівник
КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось.
Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182);
В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Ю. Янов., II, 1954, 11);
— Керівник усе мусить знати і все передбачати (Шиян, Баланда, 1957, 147).
◊ Кла́сний керівни́к — учитель-вихователь класу в середній школі.
Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Сміл., Сашко, 1954, 221).
Словник української мови (СУМ-11)