керівний
КЕРІВНИ́Й, а́, е́.
1. Який здійснює керівництво (у 1 знач.).
Частіше б керівним працівникам отак їздити разом з народом, спілкуватися з ним у тісняві (О. Гончар);
// Пов'язаний з керівництвом.
– Був Сиволап колись відомим бурильником. В славі купався. А потім, як почали висувати його на керівні пости, то наче підмінили людину (Д. Ткач);
– На яку роботу станеш? Тільки знай, керівної нема... (М. Зарудний).
2. Який є настановою або містить у собі певні вказівки, що ними треба керуватися.
Розробляючи національне законодавство, європейські країни мають брати до уваги “Керівні принципи щодо свободи мирних зібрань”, схвалені Організацією з безпеки і співпраці в Європі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)