вальок
вальо́к
А, ч. Грудка мокрої глини, приготована для обмазування чи для складання стін будинків.
Робітниче —
пропахле селище — в сосні,
в остружках, в самані, у вальках -
нагадувало драбинчастий
іще порожній віз. (Т.1,кн.2:183).
Словник поетичної мови Василя Стуса