вальок
вальо́к
А, ч. Грудка мокрої глини, приготована для обмазування чи для складання стін будинків.
Робітниче —
пропахле селище — в сосні,
в остружках, в самані, у вальках -
нагадувало драбинчастий
іще порожній віз. (Т.1,кн.2:183).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вальок — ва́льо́к іменник чоловічого роду грудка Орфографічний словник української мови
- вальок — валька, ч. Грудка мокрої, замішаної з соломою глини для спорудження глиняних будівель чи обмазування стін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вальок — ВА́ЛЬО́К¹, ва́лька́, ч. 1. Грудка мокрої, змішаної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін. Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (І. Словник української мови у 20 томах
- вальок — ВА́ЛЬО́К, ва́лька́, ч. Грудка мокрої, замішеної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін. Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- вальок — Вальок, -лька м. Комокъ мокрой глины, приготовленной для обмазки стѣнъ, также для складыванія стѣнъ глинобитныхъ построекъ, — въ послѣднемъ случаѣ глина перемѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. І. 55. Словник української мови Грінченка