вальок

вальо́к

А, ч. Грудка мокрої глини, приготована для обмазування чи для складання стін будинків.

Робітниче —

пропахле селище — в сосні,

в остружках, в самані, у вальках -

нагадувало драбинчастий

іще порожній віз. (Т.1,кн.2:183).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вальок — ва́льо́к іменник чоловічого роду грудка Орфографічний словник української мови
  2. вальок — валька, ч. Грудка мокрої, замішаної з соломою глини для спорудження глиняних будівель чи обмазування стін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вальок — ВА́ЛЬО́К¹, ва́лька́, ч. 1. Грудка мокрої, змішаної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін. Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вальок — ВА́ЛЬО́К, ва́лька́, ч. Грудка мокрої, замішеної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін. Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. вальок — Вальок, -лька м. Комокъ мокрой глины, приготовленной для обмазки стѣнъ, также для складыванія стѣнъ глинобитныхъ построекъ, — въ послѣднемъ случаѣ глина перемѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. І. 55. Словник української мови Грінченка