вальок
ВА́ЛЬО́К, ва́лька́, ч. Грудка мокрої, замішеної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін.
Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (Н.-Лев., II, 1956, 305);
На виліплених до половини стінах копирсалися мурувальники. Вони добирали останні вальки глиняного замісу (Добр., Тече річка.., 1961, 212);
Місить [дівчина] після гарячих пляжних пісків холодну в замісі глину, вальками якої потім затикатиме дірки в стінах кошари (Гончар, Тронка, 1963, 321);
*У порівн. Озирнувся Кирило — серед хати, наче вальок глини, лежала Пріська (Мирний, III, 1954, 125);
// Зліплена в грудку певної величини кольорова глина, призначена для продажу і купівлі.
— Це ж мати купила на ярмарку вальок отієї червоної глини за цілого п’ятака, — промовила Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 273).
Значення в інших словниках
- вальок — ва́льо́к іменник чоловічого роду грудка Орфографічний словник української мови
- вальок — А, ч. Грудка мокрої глини, приготована для обмазування чи для складання стін будинків. Робітниче — пропахле селище — в сосні, в остружках, в самані, у вальках - нагадувало драбинчастий іще порожній віз. (Т.1,кн.2:183). Словник поетичної мови Василя Стуса
- вальок — валька, ч. Грудка мокрої, замішаної з соломою глини для спорудження глиняних будівель чи обмазування стін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вальок — ВА́ЛЬО́К¹, ва́лька́, ч. 1. Грудка мокрої, змішаної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін. Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (І. Словник української мови у 20 томах
- вальок — Вальок, -лька м. Комокъ мокрой глины, приготовленной для обмазки стѣнъ, также для складыванія стѣнъ глинобитныхъ построекъ, — въ послѣднемъ случаѣ глина перемѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. І. 55. Словник української мови Грінченка