вурдалак
вурдала́к
А, ч. У деяких слов'янських народів мертець, що виходить вночі з могили, щоби ссати кров людей, які сплять; вампір, упир.
І сниться сон, і тихе бдіння
мене колошкає, мов мак,
з небес зіходить благостиня,
і креше душу вурдалак. (П-2:190).
Словник поетичної мови Василя Стуса