1. Словник поетичної мови Василя Стуса

вурдалак

вурдала́к

А, ч. У деяких слов'янських народів мертець, що виходить вночі з могили, щоби ссати кров людей, які сплять; вампір, упир.

І сниться сон, і тихе бдіння

мене колошкає, мов мак,

з небес зіходить благостиня,

і креше душу вурдалак. (П-2:190).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вурдалак — -а, ч. Те саме, що вампір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вурдалак — ВУРДАЛА́К, а, ч., міф. Те саме, що вовкула́ка 2. Мальва спала, так і не дочекавшись казок про вурдалаків, джинів, а Марія слухала і їй ставало моторошно від проповіді дервіша (Р. Іваничук); Вночі йому снилися упирі і вурдалаки з пов'язками на довгих синіх шиях (І. Роздобудько). Словник української мови у 20 томах