вурдалак

Значення в інших словниках

1. вурдалак — А, ч. У деяких слов'янських народів мертець, що виходить вночі з могили, щоби ссати кров людей, які сплять; вампір, упир. І сниться сон, і тихе бдіння мене колошкає, мов мак, з небес зіходить благостиня, і креше душу вурдалак. (П-2:190). Словник поетичної мови Василя Стуса
2. вурдалак — ВУРДАЛА́К, а, ч., міф. Те саме, що вовкула́ка 2. Мальва спала, так і не дочекавшись казок про вурдалаків, джинів, а Марія слухала і їй ставало моторошно від проповіді дервіша (Р. Іваничук); Вночі йому снилися упирі і вурдалаки з пов'язками на довгих синіх шиях (І. Роздобудько). Словник української мови у 20 томах