вурдалак
ВУРДАЛА́К, а, ч., міф.
Те саме, що вовкула́ка 2.
Мальва спала, так і не дочекавшись казок про вурдалаків, джинів, а Марія слухала і їй ставало моторошно від проповіді дервіша (Р. Іваничук);
Вночі йому снилися упирі і вурдалаки з пов'язками на довгих синіх шиях (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)