голосник
А, ч. 1. заст. Голосова зв'язка. 2. Звуковий отвір у верхній частині коробки народних інструментів; резонаторний отвір. 3. Пластинка, натискуванням якої викликають звук музичного інструмента.
Від рамена — крик,
високий зойк — у дві гінкі долоні,
неначе рури, мов многоколонні
голосники атлантових музик. (П-2:81).
Словник поетичної мови Василя Стуса