карафа

кара́фа

И, ж. Те саме, що графин.

Це кондаки твої і тропарі,

це кара, це з отрутою карафа. (П-1:47).

Значення в інших словниках

1. карафа — кара́фа іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. карафа — -и, ж. Те саме, що графин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карафа — ГРАФИ́Н (посудина з вузьким довгим горлом), КАРА́ФА, КАРА́ФКА. Юша налив з графина води в першу склянку (О. Донченко); В карафі вино червоніє (Л. Первомайський).  Словник синонімів української мови
4. карафа — КАРА́ФА, и, ж. Те саме, що графи́н. На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (Мик., І, 1957, 148); Яків Костюченко підійшов до столу президії, налив у склянку води з карафи і не кваплячись випив (Ткач, Черг. завдання, 1951, 114).  Словник української мови в 11 томах