карафа
КАРА́ФА, и, ж. Те саме, що графи́н.
На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (Мик., І, 1957, 148);
Яків Костюченко підійшов до столу президії, налив у склянку води з карафи і не кваплячись випив (Ткач, Черг. завдання, 1951, 114).
Словник української мови (СУМ-11)