Значення в інших словниках
-
карафа —
кара́фа іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
карафа —
И, ж. Те саме, що графин. Це кондаки твої і тропарі, це кара, це з отрутою карафа. (П-1:47).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
карафа —
ГРАФИ́Н (посудина з вузьким довгим горлом), КАРА́ФА, КАРА́ФКА. Юша налив з графина води в першу склянку (О. Донченко); В карафі вино червоніє (Л. Первомайський).
Словник синонімів української мови
-
карафа —
КАРА́ФА, и, ж. Те саме, що графи́н. На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (Мик., І, 1957, 148); Яків Костюченко підійшов до столу президії, налив у склянку води з карафи і не кваплячись випив (Ткач, Черг. завдання, 1951, 114).
Словник української мови в 11 томах