карафка

КАРА́ФКА, и, ж. Зменш. до кара́фа.

Йон приніс карафку білого вина (Коцюб., І, 1955, 274);

Стара хвацька вибиває корок з пляшки, переливає горілку до карафки (Ю. Янов., IV, 1959, 148).

Значення в інших словниках

1. карафка — кара́фка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. карафка — див. ампулка  Словник церковно-обрядової термінології
3. карафка — -и, ж. Зменш. до карафа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карафка — кара́фка графин (ср, ст): Не забудь, у нас в креденсі ще залишилася недопита карафка з коняком (Авторка) ◊ бу́яти сло́ня в кара́фці → буяти  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. карафка — ГРАФИ́Н (посудина з вузьким довгим горлом), КАРА́ФА, КАРА́ФКА. Юша налив з графина води в першу склянку (О. Донченко); В карафі вино червоніє (Л. Первомайський).  Словник синонімів української мови
6. карафка — Карафа, -фи ж. Графинь. ум. карафка, карафочка.  Словник української мови Грінченка