карафа
КАРА́ФА, и, ж. Те саме, що графи́н.
На карафі з водою грає пучечок зеленого світла (Мик., І, 1957, 148);
Яків Костюченко підійшов до столу президії, налив у склянку води з карафи і не кваплячись випив (Ткач, Черг. завдання, 1951, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карафа — кара́фа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- карафа — -и, ж. Те саме, що графин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карафа — И, ж. Те саме, що графин. Це кондаки твої і тропарі, це кара, це з отрутою карафа. (П-1:47). Словник поетичної мови Василя Стуса
- карафа — ГРАФИ́Н (посудина з вузьким довгим горлом), КАРА́ФА, КАРА́ФКА. Юша налив з графина води в першу склянку (О. Донченко); В карафі вино червоніє (Л. Первомайський). Словник синонімів української мови