оболок

о́болок

А, ч., заст., поет. 1. Хмара, хмарина. 2. Небесна блакить.

Горить налитий сонцем оболок,

і день до берега припав... (ЧТ:158).

Значення в інших словниках

1. оболок — Табун, зграя (Ів.Фр.) [II] о́болок: стая, табунъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. оболок — о́болок іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. оболок — -а, ч., заст., поет. 1》 Хмара, хмарина. 2》 тільки мн. Небесна блакить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. оболок — О́БОЛОК, а, ч., заст., поет. 1. Хмара, хмарина. Оболок темний, розлитий довкола, раптом прорвався і в чистому небі розвіявся легко (Зеров, Вибр., 1966, 238); А ось і ти ідеш.  Словник української мови в 11 томах
5. оболок — О́БОЛОК, а, ч., заст., поет. 1. Хмара, хмарина. Оболок темний, розлитий довкола, раптом прорвався і в чистому небі розвіявся легко (М. Зеров); А ось і ти ідеш.  Словник української мови у 20 томах
6. оболок — Хмара  Словник застарілих та маловживаних слів
7. оболок — ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари!...  Словник синонімів української мови
8. оболок — Оболо́к, -ка м. 1) Окно. По під мій оболок до другої ходить. Гол. III. 389. 2) мн. Оболоки. Лазурь небесная. Це, що ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки, а те, шо ходить по під оболоками, до то хмара. Чуб. І. 2. см. облак.  Словник української мови Грінченка