оковита
(лат. aqua vitae — вода життя), -тої, рідко -ти, ж., заст. Міцна горілка високого ґатунку.
П'ючи біду, неначе оковиту,
я заховався, змовкнув і затих. (ЧТ:40);
Тож: пий із кварти оковиту,
добудь із дека дикий гук! (П-2:121).
Словник поетичної мови Василя Стуса