окрушина
И, ж., розм. Те саме, що крихта.
Несамовито-синій вороновий
розкрилений косопис напівкільний —
душі твоєї витлілі окрушини —
з кального сонця приспадає тихо... (ЗД: 140);
Окрушинами днів,
торосами завалля
сни вистилались сталлю
і смерк забовванів. (П-1:126).
Словник поетичної мови Василя Стуса