окрушина
ОКРУ́ШИНА, и, ж., розм. Те саме, що кри́хта.
— Решту вечері, що не з’їв він сам і його нічліжники, викинув псам, не лишивши на другий день ані окрушини хліба (Фр., IV, 1950, 159);
Поки горобці дерлися з-за окрушин, Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Коцюб., І, 1955, 272);
Я вам [голубам] винесу окрушин, Як сядете на мій балкон (Павл., Пальм. віть, 1962, 85).
Словник української мови (СУМ-11)