окрушина
ОКРУ́ШИНА, и, ж., розм.
Те саме, що кри́хта 1, 2.
– Решту вечері, що не з'їв він сам і його нічліжники, викинув псам, не лишивши на другий день ані окрушини хліба (І. Франко);
Поки горобці дерлися з-за окрушин, Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (М. Коцюбинський);
Я вам [голубам] винесу окрушин, Як сядете на мій балкон (Д. Павличко);
* Образно. Монастир [Межигірський] поступово занепадав. Природно, що його скарби, принаймі окрушини їх, могли опинитися й поза межами Україгни (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)