парсуна
И, ж., розм., заст. Обличчя.
Ти, наче Богородиця, мені
ввижаєшся, лише склепляю очі,
а довкурги страшні парсуни вовчі
колошкають і сонну уві сні (ЧТ:126);
так течія приземлених бажань,
ласуючи парсун потворні трумни,
мене затисла в шпарі животіння
і вимовила владно: тут існуй. (П-2:33).
Словник поетичної мови Василя Стуса