провесна

про́весна

И, ж. Рання весна, початок весни.

У нас тепер провесна в селищі... (ЗД:64).

Значення в інших словниках

1. провесна — про́весна іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. провесна — див. весна  Словник синонімів Вусика
3. провесна — -и, ж. Рання весна, початок весни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. провесна — ПРО́ВЕСНА, и, ж. Рання весна, початок весни. Іду я тими степами, тими ланами розлогими, що й торішньої провесни (М. Коцюбинський); Провесна посувалася все вище і вище в Карпати і знімала з них товсту снігову перину (М. Томчаній); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. провесна — Перiод мiж зимою i власне весною; мінлива погода; середня добова темп. повiтря 0-5°С.  Універсальний словник-енциклопедія
6. провесна — ВЕСНА́ (пора року між зимою та літом), ЯР поет.; ПРО́ВЕСНА, ПРО́ВЕСІНЬ, ВІ́ДЗИМКИ розм. (рання весна, початковий її період). А весна була, як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (О.  Словник синонімів української мови
7. провесна — Про́весна, -ни, -ні; -весни, -весен  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. провесна — ПРО́ВЕСНА, и, ж. Рання весна, початок весни. Іду я тими степами, тими ланами розлогими, що й торішньої провесни (Коцюб., І, 1955, 142); Провесна посувалася все вище і вище в Карпати і знімала з них товсту снігову перину (Томч., Закарп. опов.  Словник української мови в 11 томах
9. провесна — Провесна, -ни ж. = провесінь. Мнж. 190. на провесні. Ранней весной.  Словник української мови Грінченка