самовтрата

самовтра́та

(самоутрата), -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втрата.

Проминання — цілюще.

Одужання — самовтратою. (ВЦ:160);

Поки стане,

захолоне крутіш осуг

невблаганний

з самовтратами самосуд. (Т.1, кн.2:233).

Значення в інших словниках

1. самовтрата — -и, ж. Спустошеність, втрата особистістю духовності, моральності.  Великий тлумачний словник сучасної мови