самовтрата

самовтра́та

-и, ж.

Спустошеність, втрата особистістю духовності, моральності.

Значення в інших словниках

1. самовтрата — (самоутрата), -и, ж., інд.-авт. Похідне від само... і втрата. Проминання — цілюще. Одужання — самовтратою. (ВЦ:160); Поки стане, захолоне крутіш осуг невблаганний з самовтратами самосуд. (Т.1, кн.2:233).  Словник поетичної мови Василя Стуса