самовтіха

самовті́ха

-и, ж.

1》 Неприховане почуття і стан задоволення самим собою; самозадоволення.

2》 Втішання, заспокоєння самого себе.

Значення в інших словниках

1. самовтіха — самовті́ха іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. самовтіха — САМОВТІ́ХА, и, ж. 1. Не приховуване почуття і стан задоволення самим собою; самозадоволення. Ганебне те, коли безсила лютість душить невільника, що сам себе запродав у неволю, а мусить цілувати руку панові своєму, хоч ладен був би гризти її...  Словник української мови у 20 томах
3. самовтіха — САМОВТІ́ХА, и, ж. 1. Не приховуване почуття і стан задоволення самим собою; самозадоволення. Ганебне те, коли безсила лютість душить невільника, що сам себе запродав у неволю, а мусить цілувати руку панові своєму, хоч ладен був би гризти її...  Словник української мови в 11 томах