тихомудрий
А, -е, інд.-авт. Похідне від тихо і мудрий.
Колись припадком їх приб'є до бухти,
аби зажили спокою тамтого
колишнього, юначого блукання,
бо той бік — тихомудрий і благий. (ЧТ:134).
Словник поетичної мови Василя СтусаА, -е, інд.-авт. Похідне від тихо і мудрий.
Колись припадком їх приб'є до бухти,
аби зажили спокою тамтого
колишнього, юначого блукання,
бо той бік — тихомудрий і благий. (ЧТ:134).
Словник поетичної мови Василя Стуса